НАЗК провалило 5 ключових напрямків роботи

Антикорупційне агентство придумало собі нове виправдання — там нагадуть, що е-декларації не єдина їхня функція. Це чиста правда — за законом у НАЗК широкі повноваження, серед яких: розробка антикорупційної стратегії, е-декларації, перевірка на конфлікт інтересів, контроль за фінансуванням політичних партій і співпраця з викривачами корупції. І НАЗК всі їх провалило.

По-перше, антикорупційна стратегія. Саме НАЗК має розробляти антикорупційну стратегію та державну програму з її виконання, а після їх ухвалення парламентом і урядом – моніторити, координувати та оцінювати ефективність.

Іншими словами – визначати: хто, що саме, як і в які терміни в державі має робити, щоб побороти корупцію, а потім оцінювати, наскільки ефективно це відбувається.

Однак на сьогодні в Україні немає антикорупційної стратегії.

Дія останньої завершилась у 2017, а нової так і не булоприйнято. Розроблений НАЗК проект виявився настільки недолугим, щонавіть не пройшов антикорупційний комітет у ВерховнійРаді.

Відтоді (а це майже рік) нічого не відбувалося. В державі, де всі декларують необхідність боротись з корупцією, немає навіть розуміння, як саме це робити. А НАЗК, яке відповідає саме за це розуміння, тим навіть не переймалося, поки нещодавно їм про цей обов’язок не нагадали. Після чогоз'явилась заява його голови про необхідність… розробки нової стратегії.

По-друге, декларування. НАЗК має вести реєстр декларацій, перевіряти їх, а результати направляти в правоохоронні органи. Фактично, в розпорядження органу надано один з найпотужніших антикорупційних інструментів, створених реформою.

Однак 2 роки НАЗК не могло забезпечити ефективної перевірки декларацій.

Ще у 2016 з незрозумілих причин там відмовились від автоматичної перевірки. Два наступні роки всі перевірки відбувались в ручному режимі – за 2017-18 прийнято 615 рішень, або 0,03% з усіх поданих декларацій.

У НАЗК активно звітують про результати роботи, але цифри не свідчать про якість. До прикладу, майже половина з усіх перевірених – вище політичне керівництво, судді і прокурори, і у 90% підстав для притягнення до кримінальної відповідальності не знайдено. В деяких – навіть після того, як НАБУ вже передало відповідні справи до суду.

Рішення по 96% з них були прийняті не у строк, часто затягнуті більше ніж на рік без зрозумілих причин, а кожне 3-є рішення взагалі прийняте за відсутності всіх відповідей на запити.Зрештою через 2,5 роки під шаленим тиском автоматизовану систему запустили, але одразу ж нівелювали її цінність внутрішніми документами.

Паралельно НАЗК намагались заблокувати розслідування НАБУ на основі декларацій.

По-третє, співпраця з викривача микорупції. НАЗК має співпрацювати із тими, хто повідомляє про корупцію. Їх ще називають викривачами. Там мають опрацьовувати їхні звернення, дбати про захист і про притягнення до відповідальності тих, хто права викривачів порушує.

Однак за 2 роки роботи конкретних результатів роботи НАЗК у сфері захисту викривачів не має.

Коли у 2016 розроблявся законопроект про захист викривачів, НАЗК відмовились брати участь в робочій групі. Натомість через 2.5 роки (!) після реєстрації законопроекту вирішили подати свій – "ні про що".

У той же час лише за останній рік там звітують про 2207 опрацьованих повідомлень викривачів, однак не вказуютьні як саме, нічиї, ні з якими наслідками "опрацювали".

Співавтор закону про захист викривачів навіть не отримала відповіді на питання, що з цією інформацією робитимуть. Нещодавно НАЗК повідомило, що виступає на стороні викривачів у трьох десятках судових справ. Жодного прізвища, чи хоча б посилання на справи в реєстрі судових рішень немає. Однак враження про те, як НАЗК насправді захищає викривачів можна отримати, наприклад, зі свідчень однієї з найвідоміших викривачів, судді Лариси Гольник.

По-четверте, конфлікт інтересів. НАЗК має запобігати та врегульовувати ситуації, коли посадовці можуть зловживати владою: від ініціювання службових розслідувань і складання адмінпротоколів до визнання незаконними рішень, прийнятих в умовах конфлікту інтересів.

Однак на практиці НАЗК застосовує цей інструмент за принципом: "друзям – все, ворогам – закон".

За 2018 рік там направили до суду 471 протокол. При цьому в одних випадках були аж надто "прискіпливі", а в інших – закривали очі на відверті порушення.Так в одному випадку було складено 46 протоколів за 1 день на 1 особу – в.о. керівника держпідприємства за премії.А в іншому – не побачили порушень в діях посадовця, що допомогло усунути прокурора у справіекс-нардепа МиколиМартиненка, якому інкримінують розкрадання 695 млн грн на двох державних підприємствах.

По-п’яте, політичне фінансування. Саме НАЗК має розподіляти держфінансування серед партій, які на виборах отримали не менше 2% голосів, і контролювати дотримання обмежень для партій, в тому числі перевіряти їхні звіти.

Однак НАЗК так і не забезпечило якісний державний контроль за фінансуванням політичних партій.

За оцінкою експертів, багато чого в реформі не вдалося, зокрема, через неякісну роботу НАЗК.Підзаконні акти НАЗК не просто невисокої якості, а нерідко суперечать закону. І це в організації яка сама має бути прикладом законності. За 2 роки агентство так і не запровадило електронну форму подання звітності партій. Близько 30% партійв загалі цей обов'язок ігнорують, а ті, що не ігнорують, не завжди вказують повну та достовірну інформацію, яку НАЗК аналізує поверхнево.

Проблема із цим органом полягає в тому, що його роботу перетворили на постійний процес без будь-якого результату. Процес, який незрозуміло як оцінювати, бо є бурхлива діяльність, якою прикривають саботаж. Навіть більше — політичні замовлення, бо широчезні повноваження можна використовувати для того, щоби сильно псувати життя своїм конкурентам, а собі забезпечувати імунітет від будь-яких переслідувань. Більше того, через цей саботаж ми як суспільство не знаємо, як оцінювати результати боротьби з корупцією — бо завдання, критерії оцінки і строки виконання ніким не сформульовані.

Замість антикорупційного мозкового центру НАЗК перетворили в шестірок, які обслуговують своїх власників. І не кого-небудь, а найвище політичне керівництво держави. Замість того, щоб як дірігент, керувати антикорупційним оркестром, кілька років знущаються над антикорупційною реформою. І при цьому — жодної відповідалності.

Так продовжуватись не може. Змусити його працювати — завдання влади, виконання якого ми вже занадто довго чекаємо. Як? Прийняттям закону про перезапуск Агентства, відповідну концепцію запропоновано тут «Як перезапустити НАЗК?».

Але для цього потрібно мати парламент, який не буде боятись незалежних і дієвих антикорупційних органів.